Танець – це стиль життя! О. Журавльов

  • 1
  • 593
    Подiлитися:

Подiлитися:

Нещодавно на сторінках газети «Вісті Водолажчини» була розміщена стаття до Міжнародного дня танцю — інтерв’ю з Олександром Журавльовим, керівником Харківської міської громадської організації «Тодос», представником і суддею Ліги танцю України в Харківській області, суддею Міжнародної асоціації спортивного танцю (IDSA), організатором інноваційної програми навчання бальним танцям «Танцювальний світ – Туттіденс в Україні» та «Перші кроки».

 

Танець – це стиль життя!

Дивні властивості люд­ської пам’яті… Здебіль­шого пригадуєш або щось приємне і цікаве, або те, що вразило: по­дії чи людей, після зустрічі з якими отримуєш не­забутнє  враження. Саме з такими людьми я познайомилася працюючи у Ватутінському ліцеї. Подружжя хореографів Олександр Журавльов і Марина Павленко не просто вразили мене, ці неймовірно талановиті й віддані своїй справі люди неабияк приголомшили мене.

Вітаючи балетмейстрів із Міжнародним днем танцю я вирішила познайомити й читачів «Вісті Водолажчини» з О.М.Журавльовим – керівником Харківської міської громадської організації «Тодос», представником і суддею Ліги танцю України в Харківській області, суддею Міжнародної асоціації спортивного танцю (IDSA), організатором інноваційної програми навчання бальним танцям «Танцювальний світ – Туттіденс в Україні» та «Перші кроки». Також він був співзасновником і старшим викладачем кафедри бальної хореографії Харківської державної академії культури, вів одну з базових дисциплін «Спортивний танець» в Харківській державній академії фізичної культури, свого часу започаткував і був головним редактором першого в Україні журналу з хореографічною та танцювально-спортивною спрямованістю «Туттіденс». Протягом багатьох років працював у складі журі багатьох міжнародних хореографічних фестивалів в Україні, Польщі, Угорщині, Болгарії, Естонії, Росії. У недалекому минулому Олександр Миколайович і Марина Валентинівна й самі професійні виконавці бальних танців, віце-чемпіони України.

– Олександре Миколайовичу, чому ж День танцю відзначається саме в квітні?

– З 1982 року за рішенням ЮНЕСКО Міжнародний день танцю відзначається в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера, що народився 29 квітня 1727 року в Парижі. Його вважають теоретиком і реформатором хореографічного мистецтва, називаючи «батьком сучасного балету». Адже Новер розробив принципи балету як окремого і самостійного виду музично-драматичного мистецтва. 1759 року вийшла його знаменита праця «Листи про танець і балет», в якій Новер обґрунтував принципи балету-п’єси, які втілюються засобами дієвої пантоміми і танцю в співдружності композитора, хореографа та художника. До цього часу танець сприймався, по-перше, як частина побуту різних верств суспільства, засіб виразу емоційного стану людини під час музичного супроводу переважно фольклорного характеру. А по-друге, як частина оперної вистави у вигляді пантоміми, яка за рахунок відповідних музично-пластичних дій виконавців підкреслювала їх емоційний стан.

– А Вам балет близький? Який стиль танцю Вам імпонує більше?

– Це, мабуть, дуже давня історія (посміхається)… Вибір напрямку для системних занять танцями, я вважаю, залежить від культурного середовища, у якому знаходиться родина. У моїй сім’ї існував музичний фон, слухали переважно джазову чи класичну музику, танцювали танго, вальси, фокстрот. Підлітком я «запав» на рок-н-ролл, а почав займатися бальними танцями в 1976 році в Харківському палаці піонерів. Тоді бальні танці були суперсучасним видом дозвілля, і вже починали проводитися конкурси, як у всьому світі. Конкурентна боротьба за першість, як і сучасна закордонна музична культура, мене також захоплювала.

Поступово з роками бальні танці стали спортом, щоправда поки не олімпійським. Зараз вони називаються спортивними танцями європейської та латиноамериканської програм.

– Як Ви, Олександре Миколайовичу, тренер, суддя, викладач опинилися у Ватутінському ліцеї?

– Життя не стоїть на місці! У 2010 році в нас із Мариною Валентинівною народилася дочка Маргарита. І після бурхливого творчого життя в парі професійних виконавців спортивних бальних танців розпочався новий період – відповідальність за нове життя, пошук кращих умов для його існування. Родиною було прийняте рішення придбати приватне житло за межами великого міста. Так ми й опинилися в селі Кринички. Хоча жили за 40 кілометрів від Харкова, продовжували працювати в місті з великим колективом виконавців і студентів. Але те, що трапилося в 2014 році, я не міг собі уявити навіть у сні жахів (зітхає). Разом із війною розпочалася дуже велика загальна криза в суспільстві, яку ми, як і більшість українців, відчули й на собі.

Проте наша Маргоша підростала, і треба було шукати для неї місце для всебічного розвитку. Спочатку це був дитячий садок у селі Ватутіне, а потім і Ватутінський ліцей, де згодом ми з дружиною започаткували дитячо-юнацький клуб конкурсного танцю «Тодос-Ватутіне». Батьки учасників, директорка школи Людмила Куценко, відділ освіти та адміністрація району допомогли з реконструкцією приміщення в ліцеї під хореографічну залу європейського рівня. Так почалася наша нова історія танцю!

– Тобто здобувачам освіти Ватутінського ліцею пощастило мати у своїй навчальній програмі предмет – хореографія?

– Так, 2017/2018 навчального року в ліцеї було започатковано викладання хореографії за навчальною програмою з хореографії, ритміки та лікувальної фізкультури для загальноосвітніх навчальних закладів. З вересня разом із Мариною Валентинівною за цією програмою вже займалися учні 1-6 класів. Вона і була основним тренером клубу «Тодос-Ватутіне». А навесні 2018 та 2019 років вона ініціювала та організувала Першість з ритміки і танцю Ватутінського ліцею, звітні змагання для учнів 1-6 класів.

– Пам’ятаю ці заходи, адже на одному з них була ведучою! Тоді це були зустрічі справжніх поціновувачів танцю! Діти показували достойні вміння, виконували елементи різних танцювальних напрямків, вчителі пишалися їхніми результатами… До речі, а яку хореографію виконують учасники «Тодос-Ватутіне» зараз?

– Сучасні спортивні танці – адже це стиль життя! Саме ними ми займаємось у «Тодосі». Усміхнене доброзичливе обличчя, охайний одяг, чисте взуття, зачіска, вишукана мова і повага до оточуючих! Ці танці характерні ще й тим, що вбирають в себе всі сучасні хореографічні напрямки і засоби пластичного й музичного розвитку людини. Наприклад, нещодавно наші учні отримали майстер-клас з популярного танцювального напрямку джаз-фанк. На жаль, тепер маємо клопіт з тренуваннями, бо ніякі навчальні програми, консультації чи ZOOM-фестивалі не можуть замінити живого спілкування виконавців один з одним і з викладачами-тренерами. Бо під час одночасного знаходження на танцювальному майданчику між танцівниками виникає особлива, не з чим незрівняна аура піднесення від музики, пластичного руху та значущості отриманого результату.

– У кожному Вашому слові чутно ставлення та справжня любов до вихованців, хвилювання та гордість за їх результативність. Розкажіть, будь ласка, у яких конкурсах «Тодос-Ватутіне» брав участь? Які здобували нагороди?

– Діти із задоволенням тренуються та змагаються! Колектив з ансамблевими номерами формейшн виступає на фестивалях і концертах, індивідуально і в парах у різних змаганнях зі спортивних танців. Якщо говорити про результативність, то мені здається, що кращим виступом ансамблю було ІІ місце в номінації «Бальна хореографія» в Києві на фестивалі «Дюк — шоу» від Міжнародного руху «МеДеФік» у жовтні 2019 року з номером «Танці – це кумедно». Тоді діти отримали грошовий сертифікат для участі в літньому фестивалі, який мав відбутися в Болгарії навесні 2020-го. На жаль, замість Міжнародного фестивалю стався всесвітній ковідний карантин…

Індивідуально й у парах наші виконавці за 3 роки виступів у змаганнях дійшли до категорії «Е» класу серед ювеналів і юніорів, постійно стають переможцями та призерами в Харкові, Сумах, Києві, Одесі. Але, це не є змагання рівня чемпіонатів, це – так звані учбові класифікаційні змагання. Чемпіонати, сподіваюсь, – у нас ще попереду!

– Зрозуміло, що Ваш шлях на танцювальному паркеті досить тривалий, а які моменти чи події в хореографічній діяльності запам’яталися найбільше?

– Творче життя танцівника досить феєричне, бо тренування та репетиції пов’язані з постійним фізичним і багатобарвним емоційним супроводом, я вже не кажу про виступи на сцені, на спортивно-танцювальному майданчику. Але, мабуть, нам з Мариною Павленко, моєю партнеркою і дружиною, запам’яталася серія перших чемпіонатів України серед професіоналів 1993 року в Харкові, Києві, Донецьку. Запам’яталася щира та дуже чуттєва підтримка харківських вболівальників, учнів. Ми тоді стали віце-чемпіонами й отримали право вперше взяти участь в офіційних чемпіонатах Європи і світу від України, але далі не склалося…

Як відомо, у кожній справі трапляються як і успіхи, так і моменти розчарування. Як Ви з цим справлялися?

– За своє життя я опанував багато професій. Вони достатньо різні, іноді зовсім не мають ніякої компіляції з хореографією. Але головним покликанням все ж вважаю тренерство, вчителювання, навчання танцю. Я завжди кажу що в професійного танцівника не може бути розчарування щодо обраної професії, або з приводу тимчасових невдач чи поразок. Життєві негаразди, конкуренція, творчі злети та падіння керують нами, змушують аналізувати шляхи підготовки до публічних виступів, ставити цілі, досягати їх. Успіх для виконавця – це, перше за все, оплески глядачів і особистий стан задоволення від музики, руху, емоційного вибуху. Успіх учителя танців, тренера – яскраві задоволені очі учнів і, звичайно, сам процес занять. Я і досі із завзяттям і задоволенням танцюю разом з ними, граю в музичні ігри, спілкуюся на різні теми та від того ми взаємозбагачуємося.

Безумовно, карантинні обмеження зовсім не сприяють розвитку будь-якої діяльності, пов’язаної зі сценою, рухом, глядацьким шануванням. Шкода, та дуже мало нових дітей прийшли за минулий рік системно займатися спортивними танцями, і така ситуація по всій Україні. Та завершити хотілося б на оптимістичній ноті. Будь-який карантин закінчиться, а природне життя кожного з нас потребує руху, музики, радісних емоцій. Тож запрошую всіх до танцю, адже ми живемо в часи можливостей. Заходьте за посиланнями в Інтернеті #танці, #спортивні танці, #бальні танці, і ви оберете й собі музичний напрямок до смаку.

Відомий іспанський художник Пабло Пікассо брав уроки танцю в професійних фахівців навіть в поважному віці, вважаючи, що лише деякі люди займаються в житті тим, для чого народилися. За його міркування саме ці люди по-справжньому живуть, усі інші виживають. І ми з Мариною Валентинівною танцюємо та живемо, і навчаємо учасників нашого клубу «Тодос-Ватутіне» не лише танцювати, а жити із задоволенням!

Ось так приємно про приємне поговорили ми з Олександром Миколайовичем. Зрозуміло, що процес навчання танцю – це багаторазові повтори. Процес відпрацювання руху та доведення його до автоматизму, а потім ще й відпрацювання емоційної подачі, без якої танець перетворюється просто в набір елементів. Та головне – усе це робити з любов’ю та повною віддачею себе, саме так і працюють подружжя хореографів Марина Павленко та Олександр Журавльов. А ми ж бажаємо їм творчого натхнення, стабільності в майбутньому і якомога більше бажаючих танцювати разом із ними.

Бесіду вела Л.Литвин

0 0 голосів
Article Rating
  • 1
  • 593
    Подiлитися:

guest
1 Комментарий
oldest
newest most voted
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Олександр Журавльов

Приємно, коли твій труд потрібен людям. Дякую! Цікаво було співпрацювати з Людмилою Литвин, а також — під час підготовки першості Ватутінського ліцею з ритміки та танцю у 2019 році. Сподіваюся на продовження!

1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x